• Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією.
• Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами.
• Приймайте її такою, якою вона є.
• Підкреслюйте її сильні властивості.
• Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
• Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до похвали та заохочення, а не до покарання та осуду.
• Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах.
• Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.
• Оцінюйте вчинок, а не особистість: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».
Посміхайтеся! І люди, зігріті вашою посмішкою, будуть тягнутися до вас!
Посміхайтеся! І ваша посмішка створить щастя у вашому домі, атмосферу доброзичливості в спілкуванні.
ВИХОВУЙТЕ :
- витримку, наполегливість, готовність переборювати труднощі;
- чесність, правдивість, уміння відстояти честь свою, родини, колективу.
Виробляйте звичку сумлінно виконувати завдання, доручення вчителів, батьків, учнівського колективу.
1. Ні за яких обставин не заглядайте в портфель і кишені дитини. Навіть якщо вам здається, що ви все повинні знати про своїх дітей.
2. Коли ваша дитина прокидається, скажіть їй “Доброго ранку!” і не чекайте відповіді. Почніть день бадьоро, а не із зауважень і сварок.
3. Коли дитина повертається зі школи, запитайте: “Що сьогодні було у школі?”.
Можливі наслідки неправильного виховання.
1. Завищена вимогливість батьків до успішності, налаштування тільки на одержання 11-12 балів формує у дитини »комплекс відмінника». Виникає підвищена тривожність (поганий сон, нервові зриви, заїкання.)
2. Дитина чекає позитивної оцінки виконаної роботи від дорослих, а ті не питають, чого сам малюк прагнув досягти! Як результат: те, що мала на меті дитина, не збігається з очікуваннями дорослих. Малюк починає вгадувати, чого хоче дорослий, вчиться не для себе, а для когось – зникає бажання щось робити самостійно, спираючись на власні уявлення, а згодом повністю втрачається бажання вчитися.
3. Страх бути покараним, побачити невдоволення батьків, примушує дитину за всяку ціну приховувати правду, йти на обман: «Аби тільки не засмутити, не розгнівати батьків». Результат – замкненість, нещирість, відчуття самотності й непотрібності.
Пам’ятайте! Головне для батьків: навчити дитину вчитися, прищепити їй інтерес до набуття нових знань.
Малюк погано вчиться не тому, що нездібний, неслухняний, а тому, що самі дорослі не сформували у нього достатнього рівня пізнавальних інтересів.
| 
